autoExpert




autoExpert » СТАТЬИ » Бизн.,событ.,интерв. » Сергій Овсієнко, голова Ассоціації імпортерів та дистрібьюторів автокомпонентів: «Подолати кабінетного ворога складніше, ніж ворога з автоматом»

Сергій Овсієнко, голова Ассоціації імпортерів та дистрібьюторів автокомпонентів: «Подолати кабінетного ворога складніше, ніж ворога з автоматом»

Сергій Овсієнко, голова Ассоціації імпортерів та дистрібьюторів автокомпонентів: «Подолати кабінетного ворога складніше, ніж ворога з автоматом»Після тривалого призупинення своєї діяльності Асоціація імпортерів і дистрибуторів автокомпонентів (АIДА) відновила активну роботу, про що повідомив її голова Сергій Овсієнко. З його слів, він готовий розпочати власну війну з будь-якими посадовцями, що заважають встановленню прозорих і чесних правил роботи на ринку автозапчастин.

– Сергію Iвановичу, було багато спроб вплинути на ситуацію та спонукати бізнес і державу до чесної гри. Чому Ви вважаєте, що саме зараз і саме Вам це вдасться?

Сергій Овсієнко, голова Ассоціації імпортерів та дистрібьюторів автокомпонентів: «Подолати кабінетного ворога складніше, ніж ворога з автоматом»– Я сам проявив ініціативу і вирішив попрацювати на благо ринку Automotive Aftermarket . Чому? Чому саме я? I чому саме зараз?
По-перше, я почав працювати на цьому ринку у 1994 році, практично з самого початку. Я був активним учасником зародження АIДА. Вважав тоді і зараз: асоціація потрібна. Потрібна, перш за все, для відстоювання інтересів учасників ринку. У мене є досвід роботи в європейській компанії, і моїм учителем був Кшиштоф Олексович. Проста людина, яка побудувала одну з найпотужніших компаній у Східній Європі – Inter Cars.

По-друге, наш влада декларує європейський напрямок розвитку держави – інтеграцію в Євросоюз. Цілком підтримую, більше того, я знаю як живеться ТАМ, де є достойна освіта, медицина, заробітня плата, пенсія, дороги, в решті решт. Я не виїхав з України і хочу жити тут. Можливо, це звучить пафосно… Вважаю за свій громадянський обов'язок використати свій досвід в допомозі нашому уряду-камікадзе.

По-третє, знаю, як більшість наших компаній починали, в яких умовах працювали і, власне, продовжують працювати. Кожен з нас «вирішує питання» по-своєму, має «знайомих» митників, податківців, пожежників і т.д. Я не виключення. Але кожен раз, заходячи в кабінет до чиновника з пихатою пикою, відчуваєш себе якимсь боржником, злодієм. Доводиш, що ти чесна людина, посміхаєшся, жартуєш, намагаєшся сподобатись, а в душі плюєшся і думаєш: «Б…ь, коли це закінчиться? Це ти повинен мене просити, а не я тебе!» У вас було таке відчуття? У мене було. І не один раз. Доводилось вирішувати питання, і кожного разу я не поважав себе, але багатьох поставили в такі рамки, зробили такі правила гри, і нікуди ти не подінешся, якщо хочеш працювати. Знаю проблеми і великих, і малих підприємств, знаю на власній шкірі, як контролюючі органи «допомагають» нам заробляти гроші, організовувати робочі місця, будувати чесний ринок і платити, платити, платити: податки та хабарі направо і наліво, бо без цього не зробиш бізнес в Україні, не виживеш. На жаль.

У кожного в житті наступає момент, коли запитуєш себе: що я зробив, чого досяг і що я ще хочу зробити. У мене цей момент настав. Чогось я досяг, заробив трохи грошей, став незалежним від будь-кого. Багато подорожував, багато побачив країн із як кращими так і гіршими умовами життя. А що далі? Я завжди пристосовувався до обставин бізнес-середовища, не ліз в політику, а тихенько працював. Я – інтроверт, але в один прекрасний момент я сказав собі: якщо не ти, то хто? Якщо ми всі будемо тихенько сидіти по норах і обговорювати між собою проблеми, плакатись, що не дають працювати і просто грабують… То хто ж це все подолає?
Сергій Овсієнко, голова Ассоціації імпортерів та дистрібьюторів автокомпонентів: «Подолати кабінетного ворога складніше, ніж ворога з автоматом»

– Вважаєте, реально це змінити?
– АIДА призупинила діяльність два роки тому якраз через неможливість впливу на владу. Незважаючи на активну участь асоціації у громадських радах при податковій і митній службах, влада залишалася глухою до проблем бізнесу. Я вважаю, що зараз, коли влада декларує європейський вибір, у нас з'явився реальний шанс вплинути на політику держави. Я був у витоків АIДА і вже тоді вважав, що завдання асоціації - не тільки захист її учасників від патентних тролів, як це роблять деякі інші об'єднання в автомобільному бізнесі. Я ставлю перед собою зовсім інші завдання. Я хочу зробити ринок автозапчастин в Україні європейським. Як це зробити? Створити умови для прозорого бізнесу і не заважати. Це називається інвестиційною привабливістю країни.

За 20 років роботи мене жодного разу не запитали про проблеми легального бізнесу, але регулярно запрошували на «бесіди» стосовно збільшення платежів до бюджету. Зараз у нас є шанс бути почутими, і для цього треба докласти максимум зусиль. Багато хто каже: «У нас це неможливо». А я кажу: «Можливо!» По-перше, не можна мовчати і потихеньку «мутити», пристосовуючись до обставин. По-друге, я бачив, як це відбувалося у Польщі та Грузії. На моїх очах Inter Cars з «сірої» фірми перетворився на лідера ринку не тільки у Польщі, а й в усій Східній Європі. Гадаєте, це феномен? Ні, просто у Польщі ніхто не заважає бізнесу. По-третє, треба змінювати ставлення суспільства до чиновників-крадіїв. Я не вірю нинішній владі, не бачу змін. Чую лише скиглення про те, який важкий спадок залишився від «папєрєдників». Те саме казали і «януковичі». Потрібні реформи, такі, як у Польщі – шокова терапія Лешека Бальцеровича, або реформи Саакашвілі. Взагалі складається враження, ніби серед 40 мільйонів українців немає жодної чесної людини, здатної вивести країну з кризи. Іноземці роблять за нас брудну роботу, а ми мовчимо. Може, настав час заявити про себе і свої проблеми? Якщо уряд каже, що ми ідемо в Європу, – треба допомогти.

– Які конкретні завдання Ви ставите перед Асоціацією і плануєте вирішувати в першу чергу?
– Завдання АIДА – це не тільки лоббі інтересів учасників Асоціації взагалі (і тим більше окремих компаній), а лоббі інтересів цілої галузі Aftermarket, тобто ринку вторинних запасних частин, так званих «неоригіналів». Без політики тут не обійдешся, тому що, на жаль, влада за 25 років незалежності України не надала умов для розвитку бізнесу, які є в Європі. Знову ж зараз – цей уряд-камікадзе, який декларував ще рік тому, що він робить європейський вибір. Європейський вибір – це працювати, як в Європі, і отримувати європейські зарплати. Безвізовий режим – це останнє, що є важливим для нас. Безвізовий режим – це шикарно, і це те, завдяки чому вони заробили популізм. Наступний аспект – ніхто на нас не полізе з танками і зброєю, якщо ми будемо сильною державою. А сильну державу можна зробити завдяки сильній економіці. Наш ВВП трохи вищий за ВВП Молдавії (порівнюю з Молдавією, тому що це теж європейська країна, в якій зробили безвізовий режим), але наш ВВП зараз, може, навіть нижчий за молдавський. За минулий рік у нас він став рази в три меншим за польський ВВП. I це полякам запропонували увійти до ЄС, тому що ВВП у них вищий, корупції практично немає, дороги будують, до того ж Європа дає їм гроші на дороги, на розвиток бізнесу. Будемо говорити так: існує таке поняття, як прозорість бізнесу, але за цією ознакою ми в рейтингу знаходимося десь біля Гани та Нікарагуа. Чому так? Можливо, треба б було написати, скільки кому я давав, щоб зробити бізнес в Україні… У всіх на слуху – люди кажуть, що ось, наш уряд нічого не робить. Він справді нічого не робить. І зараз виникає така потреба впливу суспільства на рішення уряду, на рішення Президента та Верховної Ради.

Що стосується проблем, які потребують негайного вирішення, це, на мій погляд, корупція; митний та податковий кодекс; патентні тролі; контролюючі органи (пожежна інспекція); контрабанда; контрафактна продукція.

Сергій Овсієнко, голова Ассоціації імпортерів та дистрібьюторів автокомпонентів: «Подолати кабінетного ворога складніше, ніж ворога з автоматом»

– Ясно, що як співзасновник і колишній директор українського Inter Cars, кожну з цих проблем Ви знаєте з власного досвіду...
– Треба бути чесним до кінця: до Inter Cars я продавав контрабанду, платив ментам, платив зарплату митнику, купив авто начальнику податкової міліції, ухилявся від податків, платив пожежникам. Перед тим, як приступити до цієї роботи (директором АIДА), я поспілкувався зі своїми колегами «по цеху». У всіх одні й ті ж самі проблеми. Хтось дивиться оптимістично, хтось – навпаки, песимістично, але всі як один говорять: ситуацію треба змінювати. ІIснує дуже багато постанов Кабінету міністрів, які регулюють роботу митниць, тобто такі папірці, що ховаються під столом і які наголошують, що ти повинен ще за кілограми заплатити. А ось у розвинених країнах існує чітке правило: 5% чи 0% плюс ПДВ, який платиш по факту реалізації товару, і якісь ще дрібні процедури – це те, що ти повинен заплатити. Митне оформлення займає не більше 2 годин. У нас же ти повинен заплатити за кілограм 5 доларів, наприклад. Потім наче відмінили вже сертифікацію, але ти повинен принести бумажку з Інституту сертифікації, що це не підлягає сертифікації. Це нісенітниця. Якщо є митник, він, по-перше, взагалі не повинен звертати увагу на сертифікацію. Він повинен подивитися, чи існує на цей товар, наприклад на амортизатори, 5% вартості, написати ці 5%, я плачу, і він відпускає. З нас потрібно десь біля 10 документів на митниці, а в Польщі потрібна тільки одна фактура. Митник перевіряє виключно те, чи співпадає у фактурі кількість товару і чи є це саме цей товар. Наші митники заробляють гроші на оформленні та заглядають тобі в кишеню і в руки, що ти там привіз. Вони не піклуються про державу, вони тільки вигадують більше паперів, для того щоб загнати тебе в кут, щоб ти в результаті плюнув, дав грошей їм – тоді тебе відпустять. Тільки для цього це все робиться. А треба зробити все прозорим, як в Грузії: три ставки податків митних платежів 0, 5 та 12%, і досить. Митник перевіряє – його цікавить, чи дійсно це те, що написано на папері, і ставка, наприклад, 2%. Заплатив – до побачення. А яка ціна… ясно, що ти хочеш купити дешевше і продати дорожче.

– Так малюють же, мабуть, в два рази дешевше?
– А малюють, тому що є чорний ринок, де можна продати без фактур. Ясно, що цим користуються, але, продаючи в Україні, вони повинні вже чітко розуміти, що з цієї різниці вони сплатять податок. Продаєш по-чорному – не платиш цей податок, тому вони й занижують вартість. Занижують через нездорову конкуренцію, яка полягає в контрабанді. Для того щоб привезти товар легально, коефіцієнт розмитнення у нас по запасних частинах зараз – 1.37-1.42, тобто на кожні 100 євро завезеного товару треба заплатити приблизно 37-42 євро мита і ПДВ.

Викликає подив і система сертифікації. Контрабандист привіз, продає на базарі, і ніхто його не питає про сертифікат – в крайньому випадку він «липову» ксерокопію покаже. Та щоб отримати сертифікат в Україні, треба заплатити великі гроші. За що? Щоб вони порівнювали фільтр провідного світового виробника в Україні з фільтром, зробленим за ГОСТом 1938 року? А шарові опори ОЕ-постачальника провідних автоконцернів світу – з опорою для «Лада» 1976 року? I за ці випробування та процедуру сертифікації треба платити. Це ніяка не сертифікація, тут мова йде про безпеку ТЗ. Це слабо прикрите вимагання грошей.

Сергій Овсієнко, голова Ассоціації імпортерів та дистрібьюторів автокомпонентів: «Подолати кабінетного ворога складніше, ніж ворога з автоматом»

Всі ці витрати чесного імпортера кладуться на ціну товару. Кінцевому споживачу, якого вони нібито захищають, доводиться платити більше. Звісно, на цьому фоні контрабанда й квітне. Є фірми, які перевозять товар через кордон з націнкою лише 10-13%. I навіть якщо не треба купувати його у виробника, а у посередника з націнкою, в сумі це буде +20%. Певна річ, товар не має документів, і він буде проданий на базарах. I базарні торговці отримують перевагу.

А потім ми дивуємося, чому це автовласники самі їздять на базар або в магазинчики купувати там запчастини... До того ж, там не тільки нелегальний імпорт, але й контрафакт, що є однією з причин недовіри автовласника вторинному ринку. Підроблені запчастини чинять певну шкоду репутації виробників.
Зараз як раз настав час впливати на прийняття рішень на рівні держави і домагатися від влади створення нормальних умов для ведення бізнесу.

– Тобто всі імпортери зможуть впливати…
– Ми мусимо вплинути. Без цього не буде інвестицій, не буде «легких» грошей. Може, хтось є зацікавлений в тому, щоб люди брали кредити під 30%, але я не знаю, хто їх бере.

– В Європі кредити видаються під 4-7% річних.
– Я знаю. Якби мені держава дала кредит під 3% річних, я б тоді такий великий бізнес тут зробив… Загалом ми хочемо допомогти державі або самі міняти щось в цій державі. Жодного разу за 20 років бізнесу до мене ніхто не прийшов і не сказав: «Сергію Івановичу, а які в тебе проблеми є з тими, тими і тими?» Ніхто не збирав конференцій – тільки в податкову я регулярно ходив, як на роботу, тому що «мита заплатили за той квартал 300 тисяч податків, а в цьому – 299... Що сталося? Ви нам план збиваєте!» От так. Я гадаю, кожного так викликали, і багато хто десь домовлявся. Я пам'ятаю свою першу перевірку. Тоді більше половини всього, що я продавав, було контрабандою. Мені начальник податкової сказав: «Треба заплатити штраф». Питаю: «Скільки заплатити?» Я їм ще й магарич поставив, напоїв їх, і вони були дуже задоволені, бо вони план по штрафах виконали. А я просто продовжував продавати контрабанду. Але контрабанду я возив не просто так, а тому що через митницю неможливо було провезти цей товар. Хоча тоді націнки і маржа була така, що це дозволяло і розмитнити товар, і спати спокійно. Але чиновникам непотрібно було, щоб я привозив спокійно, їм потрібно було грошами набити свої кишені. І до сьогодні ситуація залишається такою ж.

З іншого боку, я – платник податків, і всі інші – такі ж платники податків, – ми повинні запитати в нашої держави, в уряду, куди діваються ці податки. Хто хоч колись публічно звітував про те, куди були витрачені ці гроші? Тільки з преси ми знаємо, що цей заплатив за вишки в три рази дорожче, цей провів тендер і закупив дорожчі машини. Я також маю право приймати участь в тендерах, але після першого чи другого тендеру я сказав: «Більше я не приймаю в цьому участь». Я – імпортер, «прямі руки», я на заводі купую, і дешевше, ніж у мене, не має бути ніде. Inter Сars все легально возив. Я можу надати нормальний, якісний товар. Я приймаю участь, ставлю мінімальну ціну – але тендер не виграю. Виграє якась фірма, яка нікому невідома і навіть не зареєстрована на митниці. Ну де вона бере цей товар?

– Такий самий товар?
– Такий самий, так. Доступ до інформації, хто виграв тендер, закритий. Коли мені знов запропонували, я сказав: «Знаєте, я в ваші ігри не граю, тому що все одно я не виграю». Я не буду платити відкати…

– Чи відчуваєте Ви підтримку ринка у цій боротьбі?
– Я один нічого не зможу, якщо мене ринок не підтримає. Намагаюсь приймати активну участь у будь-яких зустрічах і робочих групах, у різних асоціаціях, комітетах, але мені насправді потрібна підтримка ринку. Поки що в нашій асоціації є тільки декілька компаній. Справа в тому, що у нашому бізнес-середовищі дуже багато песимістів, які не вірять, що в цій країні можна щось змінити. Всі мені говорять: «Сергію, класно, але…» I я себе вибрав в якості стінобитного знаряддя. Я імпортом не займаюсь, як і експортом. Мене взяти тяжко. Всі бояться, тому що, як тільки ти почнеш виступати проти митниці, одразу тобі влаштують повний обшук, а це все гроші, простої і т.ін. Я ж від цього не залежу. У мене є засоби для існування, так що я можу трошки повоювати з усім цим. А це війна, і цього ворога буде трошки складніше подолати, ніж ворога з автоматами.

Багато хто під час особистої розмови каже, що він готовий хоч завтра перейти на прямі контракти і повністю офіційні поставки, але це все потрібно робити й іншим. Силами тих, хто готовий вже сьогодні бути прикладом, можна поступово вивести ринок на пряму магістраль відкритого і прозорого європейського бізнесу. Настав час об'єднатись для будівництва ефективного діалогу з владою та разом розвивати прозорий і цивілізований ринок автокомпонентів в Україні, захистити бізнес від надлишкового фіскального тиску, а населення – від дефіциту і дорожнечі якісних запчастин.

Бесіду проводив Олександр Кельм

Сергій Овсієнко, голова Ассоціації імпортерів та дистрібьюторів автокомпонентів: «Подолати кабінетного ворога складніше, ніж ворога з автоматом»

Матеріал опублікований в журналі autoExpert №4 2015. Використання матеріалів можливо тільки з посиланням на джерело.


Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
 (голосов: 1)


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.

Архив

Май 2018 (15)
Апрель 2018 (26)
Март 2018 (26)
Февраль 2018 (21)
Январь 2018 (9)
Декабрь 2017 (26)


Для размещения рекламы обращайтесь в рекламный
отдел по телефону:

+38 (067) 537-82-42